Ліпоми – це повільно зростаючі доброякісні мезенхімальні пухлини, оточені тонкою фіброзною капсулою. Гістологічно вони дуже нагадують звичайну жирову тканину і є найпоширенішим типом пухлини м’яких тканин. Ліпоми, як правило, локалізуються підшкірно, але можуть виникати в будь-якому органі, оскільки вони є мезенхімальними. Як правило, вони перебігають безсимптомно, але можуть подразнюватися при травмах шкіри або призводити до появи симтомів обструкції в дихальних шляхах або шлунково-кишковому тракті. Їх поширеність серед населення приблизно становить 1% .
Онлайн школи на платформі DoctorThinking. Навчайтесь зручно разом з нами
Локалізації
Анатомія ліпоми залежить від її локалізації. Підшкірні ліпоми, як правило, не фіксовані до основної фасції. Фіброзну капсулу видаляють при висіченні ліпоми, щоб запобігти рецидивам.
У шлунково-кишковому тракті це підслизові жирові пухлини. Найпоширеніші локалізації включають стравохід, шлунок і тонку кишку. Клінічні прояви виникають внаслідок непрохідності просвіту або кровотечі.
Ліпоми дванадцятипалої кишки в основному невеликі, але можуть викликати біль, обструктивну жовтяницю або інвагінацію у молодих пацієнтів. Ерозія слизової оболонки над ліпомою може призвести до сильної кровотечі. Тонкокишкові ліпоми зустрічаються переважно у літніх пацієнтів. Вони, як правило, є підслизовими і локалізуються «на ніжці». Вони частіше зустрічаються в клубовій кишці, ніж у дванадцятипалій або порожній кишці. Як і у дванадцятипалій кишці, можуть виникнути сильні крововиливи або інвагінація кишечника.
Часто зустрічаються змішані гістологічні форми, такі як ангіоліпоми та фіброліпоми, які, як правило, є доброякісними. Диференціація із ліпосаркомою може бути важкою.
Інші пухлини з жирової тканини включають ліпобластоми, гіберноми, атипові ліпоматозні пухлини та ліпосаркоми. Ліпобластоми зустрічаються майже виключно у немовлят та дітей. Вони мають доброякісний клінічний перебіг і низький рівень рецидивів після хірургічного висічення. Гіберноми, також рідкісні, отримали свою назву від морфологічної схожості з бурим жиром тварин, що впадають у зимову сплячку. Атипові ліпоматозні пухлини, як правило, вважаються саркомами низького ступеня, з сильною схильністю до рецидивів, але з невеликим метастатичним потенціалом. Ліпосаркоми – справжні злоякісні захворювання мезенхіми.
Етіологія
Існують припущення щодо потенційного зв’язку між травмою шкірних покривів та подальшим утворенням ліпоми. Одна з теорій припускає, що пов’язане з травмою проникнення жирової тканини у верхні шари шкіри створює так звані псевдоліпоми. Також висловлюється припущення, що індуковане травмою вивільнення цитокінів викликає попередню диадипоцитарну диференціацію та дозрівання. На сьогоднішній день жодного остаточного зв’язку між травмою та утворенням ліпоми перспективно не продемонстровано.
Хоча точна етіологія ліпом залишається невизначеною, існують поодинокі повідомлення про зв’язок цього утворення з перебудовою генів 12-ї хромосоми.
Клінічні прояви ліпоми
Ліпоми найчастіше протікають безсимптомно. Коли вони виникають із жирової клітковини між шкірою та глибокою фасцією, типові ознаки ліпоми включають пальпаторно м’яке, флюктуюче утворення, схильне до поділу на часточки; і вільна рухливість шкіри, що лежить вище.
Характерна «ознака ковзання» може бути виявлена при плавному зсуві пальців від краю пухлини. Буде відчуватися, що пухлина вислизає з-під пальців, на відміну від сальної кісти або абсцесу, міцно з’єднаних із навколишнім ущільненням. Шкіра над ліпомою як правило не змінена.
Підшкірна ліпома – це в першу чергу косметичний дефект. Ліпоми в інших місцях можуть спричинити непрохідність просвіту або крововилив.
Пацієнти повідомляють про повільно зростаюче ураження, яке спостерігається протягом декількох років, і зазвичай не скаржаться на дискомфорт. Ліпоми класифікуються за категоріями:
Поодинокі ліпоми (найпоширеніші)
Більшість поодиноких ліпом поверхневі та невеликі. Поодинокі ліпоми можуть розвиватися із збільшенням ваги, але зазвичай не зменшуються після схуднення.
Дифузний вроджений ліпоматоз
Дифузні, погано відмежовані ліпоми, локалізовані переважно на тулубі. Пухлини часто інфільтрують м’язові волокна, роблячи їх стійкими до хірургічного висічення. Ці пухлини складаються з незрілих жирових клітин.
Доброякісний симетричний ліпоматоз (хвороба Маделунга)
Маделунг описав цей стан у 1888 році. Він характеризується наявністю ліпом на шкірі голови, шиї, плечей та проксимальних частин верхніх кінцівок. Чоловіки страждають у 4 рази частіше, ніж жінки. Історія хвороби часто включає надмірне вживання алкоголю або діабет.
Інші стани, пов’язані з хворобою Маделунга, включають злоякісні пухлини верхніх дихальних шляхів, гіперурикемію, ожиріння, канальцевий ацидоз нирок, периферичну нейропатію та захворювання печінки.
Сімейний множинний ліпоматоз
Цей стан характеризується появою маленьких, добре відмежованих, інкапсульованих ліпом, які зазвичай вражають кінцівки і, як правило, з’являються під час пубертатного періоду. Шия і плечі, як правило, інтактні. Зазвичай існує сімейна історія множинних ліпом, спосіб успадкування –автосомно-домінантний.
Хвороба Деркума (adiposis dolorosa)
Хворобливі ліпоми є ознакою цього рідкісного стану. Ліпоми, як правило, виникають на кінцівках жінок з постменопаузою, що страждають ожирінням. Алкоголізм, емоційну нестабільність та депресію часто пов’язують із даною нозологією.
Ангіоліпоми
Ці ніжні м’які підшкірні вузлики часто є у підлітковому віці. Це ліпоми, які мають судинний компонент. Пухлини часто бувають багатодольчастими і твердішими, ніж звичайні ліпоми. Біль, пов’язаний з ними, невиразний і може бути спонтанним або спричиненим зовнішнім тиском.
Гіберноми
Це поодинокі добре обмежені вузлики, які протікають безсимптомно. Вони розташовані в міжлопатковій області, пахвових западинах, шиї або середостінні. Гістологічно гіберноми складаються з ембріональних бурих ліпобластів.
Постановка діагнозу
Діагноз зазвичай ставиться на підставі зібраного анамнезу та клінічного обстеження.
КТ показана при підозрі на ліпосаркому. УЗД може бути корисним методом діагностики ліпом: порівняно з пальпацією показники точності діагностики становили 88,1% проти 54,8%. Тонкоголкова аспіраційна біопсія показана при підозрі на ліпосаркому.
Ліпоми гістологічно нагадують звичайну жирову тканину. При повній ексцизії можна побачити тонку волокнисту капсулу, що оточує сукупність адипоцитів. Без клінічного опису неможливо відрізнити пухлинні клітини від зрілих адипоцитів.
Ліпоми біохімічно відрізняються від нормального зрілого жиру, адже мають підвищений рівень ліпопротеїнової ліпази.
Ліпоми: лікування
При безсимптомному перебігу ліпоми можна залишити без втручань. Коли розглядається лікування, переважним методом є хірургічне висічення. При хворобі Деркума терапія може включати кортикостероїди та знеболюючі препарати. Місцева EMLA (евтектична суміш лідокаїну та прилокаїну у співвідношенні 1: 1 за вагою) також застосовується при хворобі Деркума. У повідомленні про випадки двох пацієнтів із хворобою Деркума та хронічним гепатитом інтерферон альфа-2b викликав довгострокове полегшення болю.
Мезотерапія, засіб для контурного формування тіла, який використовується протягом багатьох років у Європі, передбачає серію ін’єкцій, що містять безліч різних інгредієнтів, включаючи судинорозширювальні засоби, нестероїдні протизапальні препарати, ферменти та гормони. Загальновживаною хімічною речовиною є лецитин (фосфатидилхолін ізопротеренол), ліполітичний засіб.
У 2018 році польське дослідження показало ефективність 12-альфа-дигідрокси-5бета-24-ойко-натрієвої солі холанової кислоти у розчиненні ліпом (до 70%). Процедуру проводили під контролем УЗД. Це форма ін’єкційного ліполізу, що називається ліпотерапією або інтраліпотерапією.
Хірургічне лікування
Для лікування ліпом можна використовувати кілька хірургічних методів. Важливо ретельно оцінити інфільтруючі ліпоми при розгляді питання висічення, оскільки вони можуть поширюватись у внутрішньом’язових або міжм’язових проміжках, а також проникати в сухожилля, кістки та нервову тканину, що вимагає ретельної мікродисекції для збереження важливих структур.
