Як ви там, ще не занудьгували? Якщо так, саме час ознайомитись із новою вітамінною статтею! Вашій увазі презентуємо інформацію про біотин.
Біотин, Вітамін B7, є важливою поживною речовиною, яка природно присутня в деяких продуктах харчування. Цей водорозчинний вітамін є кофактором для п’яти карбоксилаз (пропіоніл-КоА карбоксилаза, піруваткарбоксилаза, метилкротоніл-КоА карбоксилаза, ацетил-КоА карбоксилаза 1 та ацетил-КоА карбоксилаза 2), які каталізують критичні етапи в біохімічних реакціях метаболізму жирних кислот, глюкози й амінокислот. Вітамін B7 також відіграє ключову роль у модифікації гістонів, регуляції генів (шляхом зміни активності транскрипційних факторів) та клітинній сигналізації.
Біотин вперше був виділений із харчових дріжджів. Спочатку його називали вітамін Н і виділили в чистому вигляді у 1935 році. Його структура була встановлена в 1942 р. Докази необхідності біотину з’явилися з відкриттям у 1927 році, що додавання сирого яєчного білка до дієти, яка в іншому випадку є адекватною, призводить до токсичності та захворювань. Це відбувається тому, що в яєчному білку міститься специфічний білок, авідин, який поєднується з біотином і тим самим перешкоджає його засвоєнню. Однак термічна обробка яєць призводить до денатурації авідину й робить біотин доступним для поглинання
Онлайн школи на платформі DoctorThinking. Навчайтесь зручно разом з нами
Джерела та надходження
Більша частина біотину у продуктах харчування пов’язана з білком, хоча частина біотину в їжі знаходиться у вільній формі. Шлунково-кишкові протеази та пептидази розщеплюють пов’язані з білком форми поглинутого біотину на біоцитин та біотин-олігопептиди, які піддаються подальшій обробці біотінідазою, ферментом, у просвіті кишечника, щоб вивільнити вільний біотин. Потім вільний біотин абсорбується в тонкому кишечнику, а більша частина його зберігається в печінці у вигляді депо.
Наявна обмежена кількість надійних показників достатності надходження біотину в організм людини. У здорових дорослих концентрація біотину становить 133–329 пмоль / л у сироватці крові та 18–127 нмоль / добу в сечі. Ненормально низька екскреція біотину з сечею є показником дефіциту біотину, як і аномально висока екскреція 3-гідроксиізовалеріанової кислоти (вище 3,3 ммоль / моль креатиніну) або 3-гідроксиізовалерілкарнітину (вище 0,06 ммоль / моль креатиніну) внаслідок зниження активності метилкротоніл-КоА карбоксилази (МКК).
Найбільш надійними індивідуальними маркерами статусу біотину, включаючи дефіцит та достатність, є біотинільована МКК та пропіоніл-КоА карбоксилаза в лейкоцитах. Пероральне введення великих доз біотину збільшує сироваткові концентрації біотину та його метаболітів. Однак сироваткові концентрації біотину та його катаболітів не є хорошими показниками граничного дефіциту біотину, оскільки вони не знижуються до тієї величини у людей з граничним дефіцитом біотину, щоб ці зміни були виявлені за допомогою існуючих тестів.
Рекомендовані дози
Рекомендації щодо прийому біотину та інших поживних речовин містяться в рекомендаціях із харчування (DRI), розроблених Радою з питань харчування (FNB) при Інституті медицини Національних академій. DRI – загальний термін для набору референтних значень, які використовуються для планування та оцінки споживання поживних речовин здоровими людьми. Ці значення, що залежать від віку та статі, включають:
Рекомендована дієтична норма (RDA): середньодобовий рівень споживання, достатній для задоволення потреб у поживних речовинах майже всіх (97% – 98%) здорових людей; часто використовується для планування адекватних дієт для людей.
Адекватне споживання (АІ): споживання на цьому рівні передбачається для забезпечення достатності харчових речовин (використовується, коли даних доказової медицини недостатньо для розрахунку RDA).
Орієнтовна середня потреба (EAR): середньодобовий рівень споживання, який оцінюється таким чином, щоб відповідати потребам 50% здорових людей; зазвичай використовується для оцінки споживання поживних речовин груп людей та для планування адекватної їм поживної дієти.
Припустимий верхній рівень споживання (UL): максимальний щоденний об’єм речовини, прийом якої в такій кількості навряд чи спричинить несприятливі наслідки для здоров’я.
Вітамін B7 – поточні RDA:
| Вік | Чоловіки | Жінки | Вагітні | Лактація |
| Від народження до 6 місяців | 5 мкг | 5 мкг | ||
| 7–12 місяців | 6 мкг | 6 мкг | ||
| 1–3 роки | 8 мкг | 8 мкг | ||
| 4–8 років | 12 мкг | 12 мкг | ||
| 9–13 років | 20 мкг | 20 мкг | ||
| 14–18 років | 25 мкг | 25 мкг | 30 мкг | 35 мкг |
| 19+ років | 30 мкг | 30 мкг | 30 мкг | 35 мкг |
Які ж продукти містять вітамін B7?
Багато продуктів містять В7. До їжі, що містить найбільше біотину, належать м’ясо органів, яйця, риба, м’ясо, насіння, горіхи та деякі овочі (наприклад, солодка картопля). Вміст біотину в їжі може змінюватися; наприклад, сорт і сезон рослин можуть впливати на вміст біотину в зернових, а деякі технології переробки (наприклад, консервування) можуть знизити його вміст в продуктах харчування.
| Назва продукту | Мг на порцію (віт.В7) | DV |
| Яловича печінка, варена, 3 унції | 30,8 | 103 |
| Яйце цільне, варене | 10,0 | 33 |
| Лосось консервований, 3 унції | 5,0 | 17 |
| Свиняча нарізка, варена, 3 унції | 3,8 | 13 |
| Насіння соняшнику, смажене, ¼ склянки | 2,6 | 9 |
| Солодка картопля, варена, ½ склянки | 2,4 | 8 |
| Мигдаль, смажений, ¼ склянки | 1,5 | 5 |
| Тунець консервований, 3 унції | 0,6 | 2 |
| Шпинат, варений, ½ склянки | 0,5 | 2 |
| Брокколі, свіжа, ½ склянки | 0,4 | 1 |
| Сир чеддер, м’який, 1 унція | 0,4 | 1 |
| Молоко, 2%, 1 склянка | 0,3 | 1 |
| Звичайний йогурт, 1 склянка | 0,2 | 1 |
| Вівсянка, 1 склянка | 0,2 | 1 |
| Банан, ½ склянки | 0,2 | 1 |
(* DV = Daily Value. Американська адміністрація з контролю за продуктами харчування та лікарськими засобами (FDA) розробила це поняття, щоб допомогти споживачам зіставити вміст поживних речовин у харчових продуктах та харчових добавках у межах загальної дієти. Продукти, що забезпечують 20% або більше DV, вважаються гарними джерелами поживних речовин, але продукти, що мають нижчий відсоток DV, також сприяють здоровому харчуванню. Одна унція дорівнює приблизно 28 грамів.)
Вітамін B7 – дефіцит
Оскільки кишкова мікробіота може синтезувати достатній рівень біотину, його дефіцит зустрічається рідко. Зміни у флорі кишечника, надмірне споживання сирого яєчного білка, прийом деяких протиепілептичних препаратів та спадковий дефіцит біотінідази є рідкісними причинами дефіциту біотину. Дефіцит біотину має кілька слизово-шкірних проявів, включаючи алопецію, лускатий еритематозний дерматит, глосит та кандидоз. Точна роль біотину в біології волосся невідома, але дослідження in vitro припустили, що Вітамін B7 не впливає на проліферацію та диференціювання нормальних фолікулярних кератиноцитів.
Вітамін B7 є одним з найбільш часто перерахованих компонентів добавок для волосся, незважаючи на те, що в даний час не існує клінічних випробувань, які б вивчали вплив його додаткового споживання на ріст волосся. Однак було показано, що щоденне пероральне вживання 2,5 мг біотину збільшує товщину нігтів та покращує текстуру нігтів на ламких нігтях. Цей висновок, можливо, стимулював крос-маркетингову заяву, що добавки з біотином сприяють здоров’ю нігтів та волосся. Хоча випадки поліпшення росту волосся та нігтів після введення біотину (10–30 мг на добу) у осіб з відомим дефіцитом біотину існують, роль його додаткового споживання у оновленні та зміцненні волосся та нігтів у здорових людей невідома.
Групи ризику недостатності біотину
Особи з дефіцитом біотінідази
Дефіцит біотінідази є рідкісним аутосомно-рецесивним розладом, який заважає організму вивільняти вільний Вітамін B7, що призводить до його дефіциту, незважаючи на нормальне споживання. Без лікування дефіцит біотінідази викликає неврологічні та шкірні симптоми, а глибокий дефіцит біотінідази може призвести до коми або смерті. Оскільки лікування пероральним біотином, яке починається з народження (або до того, як розвинуться симптоми) і триває до кінця життя людини, може запобігти цим симптомам, всі новонароджені в США та багатьох інших країнах піддаються обстеженню на це порушення.
Особи з хронічним впливом алкоголю
Хронічне потрапляння алкоголю гальмує всмоктування біотину. Концентрація біотину в плазмі нижче за норму у 15% людей з хронічним алкоголізмом.
Вагітні та годуючі жінки
Принаймні у третини вагітних жінок розвивається граничний дефіцит біотину, незважаючи на нормальний його прийом; концентрація біотину в плазмі та грудному молоці зменшується у жінок, які годують груддю, навіть коли їх дієтичний прийом В7 перевищує норму. Необхідні додаткові дослідження, щоб зрозуміти клінічну значимість цих знахідок.
Доступні дані, що підтверджують твердження, що добавки з біотином можуть сприяти здоров’ю волосся, але ці дані були отримані в дослідженнях лише у дітей. Науковці виявили, що 3–5 мг / добу біотіну у дітей із синдромом нерозчісуваного волосся (рідкісне порушення) значно покращило здоров’я волосся через 3–4 місяці. Докази, що підтверджують використання біотинових добавок для підтримки здоров’я шкіри, однаковою мірою обмежуються невеликою кількістю повідомлень про випадки, що стосуються немовлят, де отримання біотину в кількості від 100 мкг до 10 мг / добу призводило до різкого зменшення проявів висипу або симптоматики дерматиту, а також допомагало алопеції.
Необхідні майбутні дослідження, щоб визначити, чи можуть біотинові добавки покращити здоров’я волосся, нігтів та шкіри.
Ризики для здоров’я від надмірного прийому біотину
FNB не змогла встановити вищої граничної дози для біотину, оскільки у людей немає доказів того, що Вітамін B7 токсичний у великих кількостях. У кількох дослідженнях не виявлено побічних ефектів 10–50 мг / добу біотину, а до 200 мг / добу перорального біотину або 20 мг / добу внутрішньовенно у пацієнтів із дефіцитом біотінідази не викликає симптомів токсичності.
Взаємодія з лабораторними тестами
Дуже високий прийом біотину може заважати діагностичним аналізам, які використовують технологію біотину-стрептавідину і зазвичай застосовують для вимірювання рівня гормонів (наприклад, гормону щитовидної залози) та інших аналізів, таких як 25-гідроксикальциферол, даючи помилково нормальні або ненормальні результати. Як результат, кілька останніх випадків описували дані хибних позитивних тестів на хворобу Грейвса та важкий гіпертиреоз у пацієнтів, які приймають 10-300 мг біотину на день, у тому числі в шістьох дітей, які отримували дози 2–15 мг / кг маси тіла на день для лікування спадкових порушень метаболізму.
Навіть однократна доза в 10 мг біотину вплине на тести для визначення функції щитовидної залози, які проводитимуться протягом 24 годин після прийому препарату. Невелике дослідження у шести здорових дорослих, які приймали 10 мг / добу додаткового біотину протягом 1 тижня, виявило хибні показники в декількох аналізах, включаючи помилково знижений рівень тиреотропного гормону (що може призвести до неправильного діагнозу тиреотоксикозу) та N-proBNP (що може призвести до неможливості виявити застійну серцеву недостатність). Тому, перед проведенням будь-яких досліджень, обов’язково слід дізнатись, чи приймає пацієнт будь-які добавки чи препарати біотину.
