Втрата слуху стаття

Втрата слуху

Понад 5% населення світу – або 466 мільйонів людей – страждають від втрати слуху (432 мільйони дорослих та 34 мільйони дітей).  За підрахунками, до 2050 року понад 900 мільйонів людей – або кожен десятий – втратить слух.

Поняття «втрата слуху» стосується погіршення сприйняття слуху більше 40 децибел (дБ) у вусі, яке чує краще, у дорослих та втрати слуху більше 30 дБ у дітей.  Більшість людей з обмеженими можливостями слуху проживають у країнах з низьким та середнім рівнем доходу.

Приблизно третина людей старше 65 років страждають від втрати слуху.  Поширеність у цій віковій групі найбільша у Південній Азії, Азіатсько-Тихоокеанському регіоні та Африці на південь від Сахари.

Втрата слуху може бути легкою, середньою та важкою.  Вона може впливати на одне вухо або обидва, а також призводить до порушення сприйняття мови співрозмовника.

Онлайн школи на платформі DoctorThinking. Навчайтесь зручно разом з нами

Термін “порушення слуху” відноситься до людей із вадою слуху від легкої до важкої.  Люди з вадами слуху, як правило, спілкуються розмовною мовою і можуть користуватися слуховими апаратами, кохлеарними імплантатами та іншими допоміжними пристроями, а також субтитрами.  Люди з більш значними втратами слуху можуть отримати користь від кохлеарних імплантатів.

 Глухі люди в основному мають глибоку втрату слуху, що означає дуже слабкий або відсутній слух.  Вони часто використовують для спілкування мову жестів.

Причини втрати слуху та глухоти

Причини втрати слуху та глухоти можуть бути вродженими або набутими.

Вроджені причини

Втрата слуху може бути спричинена спадковими та неспадковими генетичними факторами або певними ускладненнями під час вагітності та пологів, зокрема:

  1. Краснуха у матері, сифіліс або деякі інші інфекції під час вагітності;
  2. Низька маса тіла при народженні;
  3. Інтранатальна асфіксія;
  4. Неналежне використання певних препаратів під час вагітності, таких як аміноглікозиди, цитотоксичні засоби, протималярійні препарати та діуретики;
  5. Сильна жовтяниця в неонатальному періоді, яка може пошкодити слуховий нерв у новонародженої дитини.

Набуті причини

Набуті причини втрати слуху можуть призвести до втрати слуху в будь-якому віці, наприклад:

  1. Інфекційні захворювання, включаючи менінгіт, кір та епідемічний паротит;
  2. Хронічні вушні інфекції;
  3. Ексудативний середній отит;
  4. Використання певних лікарських засобів, наприклад, тих, що використовуються для лікування неонатальних інфекцій, малярії, резистентного туберкульозу та раку;
  5. Травма голови або вуха;
  6. Вплив надмірно гучних звуків;
  7. Старіння, зокрема внаслідок дегенерації сенсорних клітин;
  8. Сторонні тіла, що блокують слуховий прохід.

Серед дітей хронічний середній отит є частою причиною втрати слуху.

Втрата слуху інфографіка

Класифікація

Втрату слуху поділяють на кондуктивну, сенсоріневральну та змішану.

Кондуктивна втрата слуху виникає при залученні барабанної перетинки та середнього вуха, а безпосередньо причиною глухоти є порушення перетворення звуку на механічні вібрації. Сенсоріневральна виникає при ураженні конверсії механічної звукової хвилі у нейроелектричні сигнали у внутрішньому вусі або слуховому нерві.

Діагностика

1. Опитування

Особи, в яких спостерігається порушення або відсутність слуху, можуть самостійно звертатись зі скаргами на порушення сприйняття звукових сигналів різної інтенсивності. Вони також можуть вказувати на наявність вертиго або тинітусу.

При пресбіакузисі, що характерно, початок поступовий, із двобічною втратою слуху, пов’язаний із ускладненим розпізнаванням мови. При спілкуванні, якщо наявні фонові шуми, розмова стає складною для розуміння такими пацієнтами.

Слід ретельно опитати пацієнтів щодо тривалості втрати слуху, симетричності симптомів, характеру захворювання (стабільний чи прогресуючий). Необхідно також включити в обстеження пацієнта огляд на наявність неврологічних порушень, дізнатись, чи не хворіє він на цукровий діабет і чи відсутні в анамнезі інсульт, васкуліти, травма голови або вуха, чи не вживав хворий ототоксичні засоби. Важливою частиною є також збір сімейного анамнезу.

2. Фізикальне обстеження

Обидва вуха слід обстежити на наявність відкладення вушної сірки, екзостозів чи інших відхилень зовнішнього слухового проходу, перфорації, втягування або наявності ексудації за барабанною перетинкою. 

Обстеження повинно включати визначення функціонального стану черепно-мозкових нервів, оскільки пухлини слухового нерва (акустична неврома) та інсульт можуть вражати черепно-мозкові нерви V і VII.  Голову і шию слід обстежити на наявність пухлинних мас та лімфаденіту.

3. Аудіометрія

Пацієнтів, у яких є підозра на втрату слуху, слід направляти на аудіометрію, суть якої у тому, що сигнали подаються через повітряну та кісткову провідність для оцінки порогових значень слуху.  на різних частотах.  Повна аудіологічна оцінка також включає оцінку сприйняття мови в тиші та з фоновим шумом, і може включати тимпанометрію, акустичний рефлекс, отоакустичну емісію та викликані слухові потенціали.

4. Додаткові методи обстеження

Лабораторне обстеження пацієнтів первинної медичної допомоги із втратою слуху не показано, якщо немає підозр на системне захворювання.  Немає необхідності у візуалізації, якщо картина втрати слуху свідчить про пресбіакузис. Однак візуалізація корисна для оцінки та характеристики провідної втрати слуху, асиметричної втрати слуху (різниця не менше 15 дБ при 3000 Гц), 32 та раптової сенсоневральної втрати слуху  (втрата щонайменше 30 дБ менш ніж за 72 години). Пацієнтів із цими станами слід направити до отоларинголога для візуалізації та подальшої оцінки.

Диференціальна діагностика

При диференціальній діагностиці втрати слуху слід враховувати депресію та деменцію.  Обидва стани можуть проявлятися апатією, неуважністю та соціальною незаангажованістю, які можуть проявлятись при втраті слуху.

  Пацієнтів з деменцією слід обстежувати на предмет втрати слуху, оскільки порушення слуху може обтяжувати загальну картину втрати когнітивних здібностей. Аналогічним чином, якщо виявляється втрата слуху, слід проводити когнітивний скринінг, оскільки когнітивні порушення часто супроводжують втрату слуху.

Ведення пацієнтів

Зазвичай аудіолог бере на себе відповідальність за лікування пацієнтів, яким показане використання слухових апаратів.  Однак сімейні лікарі все ще відіграють важливу роль у догляді за цими пацієнтами.  Важливий алгоритм дій стосовно пацієнтів із втратою слуху для лікарів первинної медичної допомоги узагальнені мнемонікою SCREAM: раптова втрата слуху, відкладення вушної сірки, слухова реабілітація, освіта, допоміжні пристрої та ліки.

Втрата слуху причини та діагностика

Раптова сенсоневральна втрата слуху відноситься до втрати слуху щонайменше на 30 дБ, яка відбувається менше ніж за 72 години і для якої жодної очевидної причини не може бути виявлено при первинному анамнезі та обстеженні.  Результати анамнезу та фізикального обстеження можуть свідчити про етіологію, що піддається лікуванню. Якщо не виявлено причин, що вимагають екстреного втручання, втрата слуху повинна бути підтверджена за допомогою аудіометрії, а консультація отоларинголога повинна відбутися протягом одного тижня.

Стероїди є сучасним стандартним методом лікування ідіопатичної раптової сенсоневральної втрати слуху, проте кілька систематичних оглядів не змогли надати суттєво кращих результатів при терапії стероїдами порівняно з плацебо або іншими методами лікування. Через ризик постійної втрати слуху та можливість появи симптомів, спричинених іншим серйозним станом, пацієнтів із симптомами, що передбачають ідіопатичну раптову сенсоневральну втрату слуху, слід направляти на термінову експертизу. Обмежені дані показують, що гіпербарична оксигенація може покращити результати у молодих пацієнтів, якщо її розпочати протягом двох тижнів.  Зазвичай ця терапія призначена для пацієнтів, які не реагують на стероїди

Провідна втрата слуху часто посилює вікову.  Найбільш поширена причина це порушення роботи церумінозних, може посилити втрату слуху у приблизно 30 % людей похилого віку.  Методи видалення вушної сірки включають кюретування, безрецептурні розчини (на основі перекису водню), зрошення теплою водою та церуменолітики, що відпускаються за рецептом. 

Хронічний середній ексудативний отит часто зустрічається у пацієнтів старшого віку.  Короткі курси пероральних стероїдів або антибіотиків можуть покращити серозний середній отит.  Пацієнтів з персистуючим серозним середнім отитом слід направити до ЛОР-лікаря через можливість розвитку носоглоткової карциноми або іншого ураження, що порушує прохідність євстахієвої труби.

Оклюзія зовнішнього слухового проходу вушною сіркою призводить до кондуктивної втрати слуху, а її видалення є лікувальним заходом.  Сірку можна видалити зрошенням, екстракцією вручну, церуменолітичними агентами або комбінацією цих методів. 

Слухові апарати

Слухові апарати доступні у моделях, які розміщуються за вухом, у вусі та в зовнішньому слуховому проході.  Вибір апарату переважно визначається з огляду на сприйняття пацієнтом, простоту використання та зовнішнього вигляду. Практичні проблеми включають введення, виймання та очищення пристрою;  зміна батарей;  контроль гучності;  та подолання сторонніх шумів, особливо “свистків”.  Внутрішньовушні апарати можуть бути найпростішими в управлінні, але задоволеність пацієнта краще корелює з розміром та формою допоміжного засобу, ніж типом. Пацієнти частіше використовують внутрішньоканальні або вушні слухові апарати. 

У пацієнтів з важкою сенсоневральною втратою слуху кохлеарні імпланти можуть покращити сприйняття звуків краще, ніж інші пристрої. Недавнє невелике ретроспективне дослідження показало, що навіть у дорослих людей старше 70 років кохлеарні імплантати покращують якість життя та зменшують шум у вухах. Використання кохлеарних імплантатів та інших хірургічних методів лікування для літніх пацієнтів буде залежати від доказів того, що потенціал посилення функції та якості життя можна досягти, незважаючи на несприятливі фактори, головним чином хірургічний ризик та вартість процедури.

Програми комунікативної терапії забезпечують навчання використанню невербальних сигналів та вдосконалення навичок спілкування, особливо в галасливих умовах.  Програми можуть покращити спілкування, а також психологічне самопочуття. Забезпечення тренінгів, що покращують навички спілкування, для подружжя, в якому обидва партнери мають порушення слуху, також зменшує стрес та покращує спілкування та якість життя обох осіб.

Джерела

  1. Deafness and hearing loss
  2. Hearing Loss in Adults: Differential Diagnosis and Treatment – American Family Physician
  3. Hearing Loss in Older Adults – American Family Physician
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x
Догори