Хром – це мінерал, який людина потребує в мізерних кількостях, хоча механізми його дії в організмі та вміст, необхідні для оптимального здоров’я, недостатньо чітко визначені. Він зустрічається, головним чином, у двох формах: тривалентний (Cr 3+), який є біологічно активним і міститься в їжі, і шестивалентний (Cr 6+), токсична форма, що є результатом промислового забруднення.
Відомо, що хром підсилює дію інсуліну, гормону, що є критичним для обміну речовин і зберігання вуглеводів, жирів та білків в організмі. У 1957 р. було виявлено, що деяка сполука в пивних дріжджах запобігає віковому зниженню здатності щурів підтримувати нормальний рівень цукру (глюкози) в крові. Хром був визначений в якості діючої речовини в цьому так званому “факторі толерантності до глюкози” в 1959 році.
Тривалентний хром був запропонований як кофактор біологічно активної молекули, яка могла б посилити вплив інсуліну на тканини-мішені.
Онлайн школи на платформі DoctorThinking. Навчайтесь зручно разом з нами
Хром конкурує за одне з місць зв’язування транспортного білка заліза, трансферину. Однак у дослідженні, де вивчався вплив харчової добавки із хромом у дозі 925 мкг / добу хрому протягом 12 тижнів на літніх чоловіків, науковці з’ясували, що така кількість хрому суттєво не вплинула на показники харчового статусу заліза.
Ще одне дослідження молодших чоловіків виявило незначне зниження насичення трансферрину залізом після вживання добавки 200 мкг / добу хрому протягом восьми тижнів, але жодні довготривалі дослідження не вирішили цю проблему.
Надмірне відкладання в організмі заліза при спадковому гемохроматозі може перешкоджати транспортуванню хрому, змагаючись за зв’язування із трансферином. Висловлюється гіпотеза, що зниження транспорту хрому може сприяти патогенезу цукрового діабету у пацієнтів із спадковим гемохроматозом.
У дослідженні на тваринах було виявлено, що поглинання хрому посилюється при одночасному застосуванні з вітаміном С. У ході ще одного дослідження на жінках введення 100 мг вітаміну С разом з 1 мг хрому призвело до підвищення рівня у плазмі хрому, ніж після вживання 1 мг хрому без вітаміну С.
Порушення толерантності до глюкози та цукровий діабет другого типу пов’язане з несприятливими змінами ліпідного профілю та підвищенням ризику серцево-судинних захворювань. Дослідження, присвячені впливу добавки хрому на ліпідні профілі, дали суперечливі результати. Хоча деякі дослідження відзначають зниження рівня загального холестерину в крові, ЛПНЩ та тригліцеридів або підвищення рівня холестерину ЛПВЩ, інші не спостерігають ефекту. Такі змішані реакції рівня ліпідів та ліпопротеїнів на добавки до хрому можуть відображати відмінності в харчовому статусі хрому. Можливо, що лише люди з недостатнім харчовим споживанням хрому відчують сприятливий вплив на ліпідні профілі після корекції рівня цього нутрієнту.
У порівнянні з дієтами, багатими складними вуглеводами (наприклад, цільнозерновими продуктами), дієти з високим вмістом простих цукрів (наприклад, сахарози) призводять до збільшення екскреції хрому з сечею у дорослих. Цей ефект може бути пов’язаний з підвищеною секрецією інсуліну у відповідь на споживання простих цукрів порівняно зі складними вуглеводами.
Рекомендовані дози
Рекомендації щодо прийому хрому містяться в рекомендаціях із харчування (DRI), розроблених Радою з питань харчування (FNB) при Інституті медицини Національних академій. DRI — загальний термін для набору референтних значень, які використовуються для планування та оцінки споживання поживних речовин здоровими людьми. Ці значення, що залежать від віку та статі, включають:
Рекомендована дієтична норма (RDA): середньодобовий рівень споживання, достатній для задоволення потреб у поживних речовинах майже всіх (97% – 98%) здорових людей; часто використовується для планування адекватних дієт для людей.
Адекватне споживання (АІ): споживання на цьому рівні передбачається для забезпечення достатності харчових речовин (використовується, коли даних доказової медицини недостатньо для розрахунку RDA).
Орієнтовна середня потреба (EAR): середньодобовий рівень споживання, який оцінюється таким чином, щоб відповідати потребам 50% здорових людей; зазвичай використовується для оцінки споживання поживних речовин груп людей та для планування адекватної їм поживної дієти.
Припустимий верхній рівень споживання (UL): максимальний щоденний об’єм речовини, прийом якої в такій кількості навряд чи спричинить несприятливі наслідки для здоров’я.
У таблиці 1 перераховані поточні норми адекватного споживання (АІ) для хрому в мкг.
| Вік | Чоловіки | Жінки | Вагітні | Лактація |
| Від народження до 6 місяців | 0.2 мкг | 0.2 мкг | ||
| 7–12 місяців | 5.5 мкг | 5.5 мкг | ||
| 1–3 роки | 11 мкг | 11 мкг | ||
| 4–8 років | 15 мкг | 15 мкг | ||
| 9–13 років | 25 мкг | 25 мкг | ||
| 14-18 років | 35 мкг | 24 мкг | 29 мкг | 44 мкг |
| 19-50 років | 35 мкг | 25 мкг | 30 мкг | 45 мкг |
| 51+ років | 30 мкг | 20 мкг |
Харчові джерела хрому
Кількість хрому в їжі є мінливою і точно вимірюється у відносно малій кількості продуктів. Наразі не існує великої бази даних щодо вмісту хрому в їжі. Оброблене м’ясо, цільнозернові продукти, крупи з цільнозерновими висівками, зелена квасоля, брокколі, горіхи, яєчний жовток є хорошими джерелами хрому.
Продукти з високим вмістом простих цукрів, такі як сахароза та фруктоза, зазвичай мають низький вміст хрому і можуть фактично сприяти виведенню хрому.
Хрому піколінат – популярна харчова добавка, яку часто продають тим, хто хоче наростити м’язи або схуднути. Деякі культуристи та спортсмени приймають її для підвищення продуктивності та збільшення енергії.
Раніше дослідники припускали, що додатковий хром може сприяти втраті ваги та сприяти збільшенню м’язової маси. Ці дослідження не були переконливими, але новітні роботи свідчать про неефективність даних добавок і наявність побічних ефектів, включаючи водянистий стілець, вертиго, головні болі та кропив’янку.
Результати, опубліковані в 2017 році в Nature, свідчать про те, що піколінат хрому в поєднанні зі статинами може допомогти зменшити симптоми атеросклерозу у мишей. Якщо так, добавки з хромом можуть допомогти покращити здоров’я серця, особливо у хворих на діабет.
Подальше дослідження підтвердило це. Дослідники давали 19 людей із надмірною вагою на сніданок напій, що містить амінокислоти та піколінат хрому. Ті, хто вживали цей напій, мали менші рівні цукру в крові, порівняно з тими, хто цього не зробив.
Піколінат хрому заважає всмоктуванню препаратів гормонів щитовидної залози, тому їх слід приймати щонайменше за 3 до 4 годин до або після прийому будь-яких добавок хрому.
Також хром, що міститься у добавках, може взаємодіяти з антацидами, кортикостероїдами, блокаторами Н2-гістамінових рецепторів, інгібіторами протонної помпи, бета-блокаторами, інсуліном, нікотиновою кислотою, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) та інгібіторами простагландину.
Люди, які вживають будь-який із цих препаратів, і ті, хто страждають на діабет, повинні поговорити зі своїм лікарем перед тим, як приймати препарати хрому, оскільки це може вплинути на дію інших ліків.
Дефіцит хрому
Потенційні випадки дефіциту хрому були описані у кількох пацієнтів, які перебували на тривалому парентеральному харчуванні і не отримували додатковий хром у своїх внутрішньовенних розчинах. У таких пацієнтів розвинулось аномальне використання глюкози та збільшились потреби в інсуліні, які відповідали на добавки хрому . Однак, оскільки внутрішньовенні розчини забезпечують хром у дозах, що значно перевищують харчові рівні, було припущено, що хром може викликати біологічні ефекти лише у фармакологічних дозах. Оскільки хром, як виявилося, посилює дію інсуліну, а дефіцит хрому було запропоновано вважати причиною порушення толерантності до глюкози, вчені вважають, що цей дефіцит сприяє розвитку цукрового діабету 2 типу. Однак докази цього в кращому випадку неоднозначні.
За повідомленнями, втрата хрому з сечею збільшувалася при виконанні вправ на витривалість у бігунів-чоловіків, що дозволяє припустити, що потреби у хромі можуть бути більшими у людей, які регулярно займаються фізичними вправами.
В даний час дослідження впливу потенційно неадекватного споживання хрому та факторів ризику хромової недостатності обмежується відсутністю аналітичних інструментів для визначення харчового статусу хрому. Більше того, відсутність тваринних моделей для належного вивчення впливу дефіциту хрому ускладнює вивчення можливих біохімічних, фізіологічних та функціональних порушень, пов’язаних з неадекватним надходженням хрому.
Надлишок хрому
Шестивалентний хром є визнаним канцерогеном. Експозиція із пилом, що містив шестивалентний хром, була пов’язана зі збільшенням захворюваності на рак легенів і, як відомо, викликає запалення шкіри.
Але є дуже мало свідчень того, що тривалентний хром (хром III; Cr3 +) токсичний для людини. Токсичність при пероральному прийомі вважається низькою, оскільки поглинутий хром погано засвоюється, а більша частина поглинутого хрому швидко виводиться з сечею.
Багато досліджень продемонстрували безпеку щоденних доз до 1000 мкг хрому протягом декількох місяців. Однак було кілька повідомлень про розвиток ниркової недостатності після прийому надзвичайно великих доз тривалентного хрому, тому не слід забувати про золоте правило «що багато, то не є здраво».
