Стаття синдром червоного ока

Синдром червоного ока

Синдром червоного ока – один із найпоширеніших офтальмологічних станів в умовах первинної медичної допомоги.  Запалення майже будь-якої частини ока, включаючи слізні залози та повіки, може призвести до почервоніння очей.  Лікарі первинної ланки часто ефективно справляються з синдромом червоних очей, хоча знання про те, коли направляти пацієнтів до офтальмолога, має вирішальне значення.

Онлайн школи на платформі DoctorThinking. Навчайтесь зручно разом з нами

Причини синдрому червоного ока

Кон’юнктивіт є найпоширенішою причиною цього стану і є одним зі станів, який потребує призначення антибіотиків. Причини кон’юнктивіту можуть бути інфекційними (наприклад, вірусні, бактеріальні, хламідійні кон’юнктивіти) або неінфекційними (наприклад, алергічна реакція, реакція на певні зовнішні подразники тощо). Більшість випадків вірусної та бактеріальної етіології захворювання самообмежуються.  Інші поширені причини почервоніння очей включають блефарит, ерозію рогівки, потрапляння чужорідного тіла в око, субкон’юнктивальний крововилив, кератит, ірит, глаукому, хімічний опік та склерит.

Синдром червоного ока: діагностика

1. Опитування пацієнта

Ретельний збір анамнезу може дати підказки щодо етіології синдрому червоного ока.

Необхідна інформація, яку потрібно отримати від пацієнта, повинна включати питання про характер і локалізацію (одностороннє або двостороннє) ураження очей, тривалість симптомів, наявність, тип і кількість виділень, наявність зміни гостроти або будь-яких інших порушень зору, вираженість болю, наявність фотофобії, попередні методи лікування, наявність алергії або системних захворювань та використання контактних лінз. 

2. Офтальмологічний огляд

Огляд очей повинен включати дослідження стану повік, слізного мішку, визначення діаметру та симетричності зіниць та їхню реакцію на світло, наявність ураження рогівки, характер та локалізацію гіперемії.  Необхідно також оцінити ураження передньовушних лімфовузлів та гостроту зору.

Синдром червоного ока інфографіка

Диференційна діагностика та лікування

1. Вірусний кон’юнктивіт

Ознаки: немає погіршення зору, нормальний розмір зіниці та збережена адекватна реакція на світло, дифузна ін’єкція кон’юнктиви (почервоніння), парааурикулярна лімфаденопатія, лімфоїдний фолікул на нижній поверхні повіки.

Помірний або відсутній біль, дифузна гіперемія, епізодични дискомфорт в оці з легким свербінням, водянисті або серозні виділення, часто спочатку односторонній, потім, протягом 1-2 днів залучається друге око, важкі випадки можуть спричиняти помутніння субепітеліальної рогівки та псевдо мембрани.

Етіологічні чинники: аденовіруси (найпоширеніший), ентеровірус, віруси коксакі, VZV, вірус Епштейна-Барра, ВПГ, вірус грипу.

Часто асоційований з інфекцією верхніх дихальних шляхів.  Клінічні прояви вірусного кон’юнктивіту зазвичай слабкі, спонтанна ремісія через один-два тижні. Лікування є підтримуючим і може включати холодні компреси, очні протинабрякові засоби та штучну сльозу.  Місцеві антибіотики рідко потрібні, оскільки вторинні бактеріальні інфекції є рідкістю.

2. Кон’юнктивіт, викликаний Herpes zoster ophthalmicus

Клінічні прояви: везикулярний висип, кератит, увеїт. Біль і поколювання передують висипанням і кон’юнктивіту, як правило, односторонньому із дерматомальним ураженням (поява навколо ока везикул в ділянці іннервації ураженим нервом).

3. Бактеріальні кон’юнктивіти (гострі та хронічні)

Ознаки: набряк повік, збережена гострота зору, ін’єкція кон’юнктиви, нормальна реакція зіниці, відсутність ураження рогівки. Помірний і помірний біль із відчуттям печіння, почервоніння ока із відчуттям чужорідного тіла, слабкі та помірні гнійні виділення, слизово-гнійні виділення, що призводять до склеювання вій при пробудженні (характерна ознака).

Поширені збудники у дітей: Streptococcus pneumoniae, нетипізований Haemophilus influenzae.

Поширений збудник у дорослих: золотистий стафілокок.

Інші патогени: види Staphylococcus, Moraxella, Neisseria gonorrhoeae, грамнегативні організми (наприклад, кишкова паличка), види Pseudomonas.

Кон’юнктивіт, викликаний N.gonorrhoeae: характерний хемоз з можливим ураженням рогівки та сильний біль;  рясні, гнійні виділення;  погіршення зору.

Інфекція має раптовий початок і швидко прогресує, що часто призводить до перфорації рогівки.  Надгострий бактеріальний кон’юнктивіт характеризується рясними гнійними виділеннями, болем  і зменшенням втрати зору.  Таким хворим необхідно терміново звернутися до офтальмолога.

 Гострий бактеріальний кон’юнктивіт є найпоширенішою формою бактеріального кон’юнктивіту в умовах первинної медичної допомоги.  Ознаки та симптоми зберігаються менше трьох-чотирьох тижнів.  Хронічний бактеріальний кон’юнктивіт характеризується ознаками та симптомами, які зберігаються принаймні чотири тижні з частими рецидивами. Пацієнтів із хронічним бактеріальним кон’юнктивітом слід направляти до офтальмолога.

Лабораторні дослідження для виявлення бактерій та визначення їхньої чутливості до антибіотиків проводяться лише у пацієнтів з важким перебігом, у пацієнтів із порушеннями імунітету, в осіб, які носять контактні лінзи, у новонароджених, і коли початкове лікування не дає результатів. Таким хворим показана етіотропна антибактеріальна терапія і, за потреби, симптоматичне лікування.

4. Хламідійний кон’юнктивіт

Викликається Chlamydia trachomatis.

Дані огляду: зір, як правило, збережений, зіниці реагують на світло, наявна ін’єкції кон’юнктиви, відсутність ураження рогівки, іноді присутній набряк передвушних лімфатичних вузлів. Червоне, подразнене око;  слизово-гнійні або гнійні виділення;  склеювання вій при пробудженні;  затуманений зір.

У хворих на хламідійну інфекцію також може спостерігатися хронічний фолікулярний кон’юнктивіт.  Полімеразна ланцюгова реакція як метод діагностики застосовується для дослідження зіскрібків кон’юнктиви може мати місце, але зазвичай не вона потрібна.  Лікування включає місцеву терапію офтальмологічною маззю на основі еритроміцину та пероральну терапію азитроміцином (разова доза 1 г) або доксицикліном (100 мг двічі на день протягом 14 днів). Також необхідно пам’ятати про важливість лікування статевих партнерів пацієнта. 

5. Алергічний кон’юнктивіт

Дані огляду: гострота зору збережена, зіниці реагують на світло, наявна ін’єкція кон’юнктиви, відсутність ураження рогівки, великі сосочки під верхньою повікою (порівнюють із камінням у бруківці), хемоз.

Характерне двостороннє ураження очей;  безболісна сльозотеча;  інтенсивний свербіж;  дифузне почервоніння;  рясні, водянисті виділення

Свербіж очей – найбільш очевидна особливість алергічного кон’юнктивіту.  Сезонні алергічні кон’юнктивіти є найпоширенішою формою захворювання, і симптоми пов’язані із специфічними для сезону аероалергенами.  Багаторічний алергічний кон’юнктивіт зберігається протягом року.  Алергічний кон’юнктивіт – це перш за все клінічний діагноз.

Уникнення впливу алергенів та використання штучних сліз є ефективними методами для полегшення симптомів.  Безрецептурні антигістамінні / судинозвужувальні засоби ефективні при лікуванні легкого алергічного кон’юнктивіту.  Іншим, більш ефективним варіантом є місцевий антагоніст гістамінових рецепторів Н1 другого покоління.

6. Синдром сухого ока (kerato-conjunctivitis sicca)

Дані огляду: зір, як правило, збережений, зіниці реагують на світло, присутня  гіперемія, немає ураження рогівки. Ураження білатеральне, наявні свербіж і відчуття стороннього тіла; відчувається  слабкий біль.

Причини: дисбаланс будь-якого компоненту сльозовиділення (вироблення, розподіл, випаровування, поглинання);  ліки (антихолінергічні засоби, антигістамінні препарати, оральні контрацептивні таблетки);  синдром Шегрена.

Діагностика ґрунтується на клінічній картині та діагностичних тестах.  Осмолярність сліз – найкращий діагностичний тест на сухість очей. Загальна точність діагнозу зростає, коли осмолярність сльози поєднується з оцінкою швидкості утворення сліз і випаровування.  У деяких пацієнтів із сухістю очей може спостерігатися дискомфорт в очах без аномалій слізної плівки при огляді.  У цих пацієнтів лікування синдрому сухого ока може бути розпочато на основі ознак та симптомів.  При підозрі на синдром Шегрена слід провести тестування на аутоантитіла.

Лікування включає часте використання штучних сліз протягом дня та нічне нанесення мазей, які зменшують швидкість випаровування сліз.  Коли запалення є головним фактором сухості очей, офтальмологічні краплі на основі циклоспорину можуть збільшити вироблення сліз. Місцеве застосування циклоспорину може зайняти кілька місяців, щоб забезпечити суб’єктивне покращення.  Показано, що місцеві кортикостероїди ефективні при лікуванні запалення, пов’язаного із сухістю очей. Метою лікування є запобігання рубцюванню та перфорації рогівки.  Офтальмологічне направлення показано, якщо пацієнт потребує місцевої стероїдної терапії або хірургічних процедур.

Синдром червоного ока інфографіка для лікарів

7. Блефарит

Скарги на лускоподібне лущення на віях, відсутні вії або неправильний їх ріст, набряклі сверблячі повіки, вторинні зміни кон’юнктиви та рогівки, що призводять до кон’юнктивіту. 

Причиною є хронічне запалення повік (основа вій або мейбомієвих залоз), викликане стафілококовою інфекцією.

Слід обстежити таких хворих на предмет себорейного дерматиту, гіперемію обличчя та почервоніння та набряки на носі або щоках (розацеа).  Лікування передбачає гігієну повік (очищення м’яким миючим засобом, наприклад, розведеним дитячим шампунем), м’який масаж повік та теплі компреси.

Місцева еритроміцинова або бацитрацинова офтальмологічна мазь, що застосовується для повік, може застосовуватися у пацієнтів, які не реагують на гігієну повік.  Очні краплі на основі азитроміцину також можуть застосовуватися при лікуванні блефариту.  У важких випадках може бути корисним тривале застосування пероральних антибіотиків (доксициклін або тетрациклін). Місцеві стероїди також можуть бути корисними у важких випадках.

8. Ерозія рогівки та стороннє тіло

Дані огляду: реактивний міоз, набряк рогівки, можлива візуалізація стороннього тіла, нормальна передня камера, гострота зору залежить від положення стирання по відношенню до осі зору

Скарги: одно- або двосторонні сильні болі в очах;  почервоніння очей і рясне сльозовиділення;  світлобоязнь;  відчуття стороннього тіла;  блефароспазм.

Причини: пряме поранення предметом (наприклад, пальцем, папером, паличкою, аплікатором для макіяжу);  стороннє тіло з металу;  контактні лінзи.

Флюоресцеїнове фарбування під кобальтовим синім фільтром або лампою Вуда є підтвердженням.  Лікування включає підтримуючу терапію, циклоплегіки (атропін, циклопентолат, гоматропін, скополамін та тропікамід) та знеболення (місцеві нестероїдні протизапальні препарати [НПЗЗ] або пероральні анальгетики).  Необхідність місцевих антибіотиків при неускладнених ерозіях рогівки не доведена.  Слід уникати місцевих аміноглікозидів, оскільки вони токсичні для епітелію рогівки. Усі стероїдні препарати протипоказані.  Звернення до офтальмолога показано, якщо симптоми погіршуються або не зникають протягом 48 годин.

9. Субкон’юнктивальний крововилив

Дані огляду: гострота зору збережена;  зіниці рівні і реагують на світло;  добре розмежована, яскраво-червона пляма на білих склерах;  відсутність ураження рогівки.

Скарги: легкий або відсутній біль, порушення зору, відсутність виділень з очей

Спонтанні причини: гіпертонія, сильний кашель, перенапруження, ушкодження атеросклеротичних судин, порушення згортання крові.

Травматичні причини: травма тупим оком, стороннє тіло, проникаюча травма.

Субкон’юнктивальний крововилив діагностується клінічно і не потребує специфічного лікування.  Теплі компреси та офтальмологічні мастила (наприклад, гідроксипропілцелюлоза, метилцелюлоза, штучні сльози) можуть полегшити симптоми.  Якщо присутній біль, необхідно встановити причину.  Хорошою практикою є перевірити наявність ураження рогівки або проникаючої травми. Якщо пацієнт приймає варфарин, слід перевірити міжнародне нормалізоване співвідношення.

10. Епісклерит

Дані огляду: гострота зору збережена, зіниці однакові за діаметром і реагують на світло, розширені епісклеральні кровоносні судини, набряк епісклер, болючість в області ін’єкції, обмежена червона пляма на склері.

Скарги: легкий або відсутній біль;  ін’єкція склери у вигляді обмежених, поодиноких плям.

Епісклерит – це локалізована ділянка запалення із залученням поверхневих шарів епісклери.  Зазвичай він триває до трьох тижнів і діагностується клінічно.  Лікування передбачає підтримуючу терапію та використання штучних сліз.  Не було показано, що місцеві НПЗЗ мають суттєву перевагу порівняно з плацебо при лікуванні епісклериту. Місцеві стероїди можуть бути корисними у важких випадках.  Направлення до офтальмолога потрібне при повторних епізодах та погіршенні симптомів.

11. Кератит (запалення рогівки)

Дані огляду: помутніння рогівки / біла пляма на рогівці, при фарбуванні флуоресцеїном під лампою Вуд визначаються ерозії рогівки, набряк повік, гіпопіон

Скарги: зниження зору, світлобоязнь, слизово-гнійні виділення, відчуття стороннього тіла.

Причини: бактеріальні (Staphylococcus species, Streptococcus);  вірусні (ВПГ, ВЗВ, вірус Епштейна-Барра, цитомегаловірус);  абразія від потрапляння стороннього тіла;  контактні лінзи.

12. Ірит

Дані огляду: погіршення зору,  погано реагують на світло і звужені зіниці, циліарна/перилімбальна  ін’єкція судин.

Скарги: постійний біль в очах (іррадіює в брову / скроню), що розвивається протягом годин, сльозотеча, затуманення зору, світлобоязнь.

Причина: екзогенна інфекція від перфоруючої рани або виразки рогівки, аутоімунні стани.

13. Глаукома (гостра закритокутова)

Дані огляду: помітне зниження гостроти зору, розширені зіниці погано реагують на світло, дифузне почервоніння, очне яблуко ніжне і тверде при пальпації.

Скарги: гострий початок сильного, пульсуючого болю;  сльозотеча; ореоли з’являються, коли пацієнт знаходиться біля джерел світла.

Причини: перешкода відтоку водянистої вологи, що призводить до підвищення внутрішньоочного тиску.

14. Хімічний опік

Скарги на зниження зору, сильний біль в очах, почервоніння, світлобоязнь.

 15. Склерит

Дані огляду: дифузне почервоніння, зниження зору, болючість, набряк склер, ерозія рогівки.

Скарги: сильний, нудний біль, що іррадіює в периорбітальну ділянку і посилюється при рухах очей;  почервоніння очей;  водянисті виділення;  світлобоязнь;  інтенсивний нічний біль і  біль при пробудженні.

Причини: системні захворювання, такі як ревматоїдний артрит, гранулематоз Вегенера, реактивний артрит, саркоїдоз, запальні захворювання кишечника, сифіліс, туберкульоз.

Джерела

  1. Diagnosis and Management of Red Eye in Primary Care – American Family Physician (aafp.org)
  2. Red eyes: List of common causes
0 0 голосів
Ваша оцінка
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Кошик
Догори